Школа - то колиска мудрості і моральності. Звідси започатковуються кроки, що ведуть до пізнання таємниць природи і людських душ. Де зачин і розвій шкільних справ? Звідки б’є їхнє першоджерело? Все це – в історії школи, в діяннях педагогів, батьків, школярів багатьох поколінь.

У першому півріччі 1939 – 1940 навчального року школа в Заболотові працювала за перехідними програми, спеціально складеними для західно – українських областей. Польська школа і єврейська функціонували у нинішньому приміщенні пологового відділення лікарні, українська школа – в нинішньому приміщенні міжшкільного комбінату. В 1940 році були реорганізовані всі школи колишньої Західної України відповідно до діючої системи освіти СРСР. В Заболотові почала діяти чотирирічка і семирічка.

У 1944 році згідно наказу обласного відділу освіти Заболотівську семирічку перетворено в середню школу. В1947 році Заболотівська середня школа підійшла до свого першого випуску. Серед 9 випускників були такі вихованці : Петро Вакалюк, Ярослава Косович, Марія Іванчук, Марія Заграновська, Данута Кучма, Іванна Лукащук, Марія Слободян , Юрій Тріфонов, Микола Щерб’юк.

З 1958 року запроваджувалось восьмирічне загальне обов’язкове навчання . З 1972 року стало загальною і обов’язковою середня освіта.

Тож у 1972 році було закладено перший камінь типової шкільної побудови на 1104 учнівських місць. А вже першовересневий дзвінок 1974 року покликав дітвору до нової шкільної світлиці. Школа перейшла на кабінетну систему навчання, ставши опорним навчально – виховним закладом району.

Директори школи:
Гоцик Артем Кіндратович
1944 – 1953
Іщенко Іван Григорович
1953 – 1957
Гордієнко Ілля Миронович
1957 – 1974
Попадюк Мирослав Петрович
1974 – 1985
Сусак Петро Михайлович
1984 – 1996
Дімбровська Марія Станіславівна
1996 – 2006
Вандяк Олександр Степанович

Нині Заболотівська одинадцятирічка – найголовніший національно-духовний центр. Школа виховала цілий науковий центр зі своїми професорами, докторами, доцентами в різних галузях знань: Мельничук Б.І.. Вакалюк П.М., Клипич В.І., Викерик В.І., Гуцуляк Б.М.,Бойчук Михайло, Вакалюк Василь, Даниш Василь, Хрептун Василь, Шокалюк Олексій, Грицик Василь, Глібчук Ярослав, Юрійчук Микола, Косович Ярослава, Гофійчук Василь, Григорчак Іван, Чепіль Олександра, Бортей Мирослав, Хаєцька Наталія, Фодчук Ігор, Бойчук Галина, Марчук Богдан, Андрійчук Мирослав, Волох Олег… На зміну старшому поколінню приходить молоде: Королько Андрій, Остафійчук Ярослав, Грищук Андрій, Гроздюк Галина, Стрибко Володимир, Григорчак Орест, Андрійчук Світлана, Періг Уляна. Берладин Іван, Бахматюк Богдан, Савчук Ольга. Усміхнеться сивий Прут, бо вічною часткою на його великому шляху від Карпат до моря є юне і щедре містечко зі своєю мудрою школою. І віриться, що вихованці повернуться до неї повсякчас з Вірою, Надією, Любов’ю.